Громада, з якої починається Україна: у Рівненській громаді нема старост, зате будуть безкоштовні обіди в школах
Новому та молодому голові дісталася скарбниця з «мінусом» та старий радянський недекомунізований пам’ятник, про який гула преса, а зараз громада б’є рекорди з перевиконання бюджету.
«За перші 5 місяців 2023 року передали для фронту 9 мільйонів»
Рівненська сільська ТГ Ковельського району, територія якої тягнеться уздовж Західного Бугу, поставила обласний рекорд із перевиконання надходжень до місцевого бюджету: за підсумками січня–квітня надходження становили 267% від запланованого – плюс 18 мільйонів гривень понад план. Однак це фактично був ривок з ями, адже у 2021-му громада в один момент позбулася 6–7 мільйонів гривень, які надходили від пункту пропуску «Ягодин», що розташований на її території, бо податки митниця стала сплачувати за місцем розташування своїх адмінприміщень – у сусідню громаду.
– Додайте сюди коронавірус, через який різко скоротився рух через кордон та, відповідно, надходження від акцизу автозаправок, і ви зрозумієте, як важко було стабілізувати бюджет на 2021 рік, – каже голова Рівненської громади, 33-річний Юрій Миколайович Фініковський, який переміг на виборах на посаду голови якраз наприкінці 2020-го. – І як тільки адаптувалися, вирівняли економічну ситуацію – розпочалася війна. Такий собі шлях від кризи до кризи, – додає голова. – Однак людям нецікаві ці всі історії, вони дивляться на результат. Тому хочу подякувати всім, хто допомагав і критикував, підтримував і навіть тим, хто вставляв палиці в колеса. За цей час ми зміцніли, розібрались у багатьох спірних ситуаціях і готові давати відповіді на всі питання.
Тоді давайте розпочнемо із питання… декомунізації. Перед тим як очолити громаду, ви, історик за освітою, були директором Любомльського краєзнавчого музею. І, пригадую, одне з перших інтерв’ю, яке ви дали пресі після виборів 2020 року, було не про бюджет і гроші, а про недоглянутий радянський пам’ятник у центрі села Рівне, де ще залишався напис про «українських буржуазних націоналістів». Яка зараз ситуація?
Очікуємо відкрити у всіх навчальних і дошкільних закладах укриття, щоб на 1 вересня учні і вихованці мали змогу почати повноцінний навчальний рік.
– На цей час ми завершили реставрацію всіх меморіалів. Усі ці історії з написами «від рук буржуазних націоналістів» чи «на честь радянської влади», ми виправили. У планах є створити інший меморіальний комплекс, новий – борцям за волю України.
– Знаю, що троє жителів громади віддали своє життя за Україну в нинішній війні.
– Так. Намагаємося підтримувати їхні сім’ї, приділяти їм максимальну увагу. Також не забуваємо про родини, члени яких на фронті. Разом із заступниками Ольгою Бондарук та Станіславом Смолярчуком періодично об’їжджаємо кожну таку сім’ю, вивчаємо їхні проблеми, стараємось допомагати. Зауважу, що спільно з депутатами затвердили положення про надання матеріальної допомоги мобілізованим.
Щорічно одноразова допомога в сумі 5 тис. грн. надається нашим землякам-військовим чи членам їхніх родин, передбачені кошти в сумі від 10 до 30 тис. грн. пораненим, на реабілітацію.
– А як допомагаєте фронту?
– Як і в 2022-му, так і в 2023 році з місцевого бюджету громади на потреби військових виділяємо значні кошти. Тільки цьогоріч за 5 місяців уже надали фінансової та матеріальної допомоги на понад 9 млн грн. Окрім цього, долучаємось до збору коштів на потреби земляків, які сьогодні відстоюють незалежність України, працюємо над обороною населених пунктів громади. Для прикладу, місцевий депутат Іван Вознюк самостійно придбав понад 20 бронежилетів 5–6 класу для мобілізованих земляків, надавав власну техніку та пальне для потреб військових. Член виконавчого комітету Сергій Пшава із початку агресії придбав більше десятка автомобілів для потреб ЗСУ, надавав власні вантажівки для підвозу продуктів харчування військовим частинам у центральні, південні та східні області (пан Сергій допомагає і з доставкою примірників газети «Волинь» на передову. – Ред.).
Усі колективи шкіл, дитячих садочків, закладів культури, медицини, соціальної сфери не зупиняються у проведенні благодійних акцій на підтримку української армії, плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки, передають одноденні заробітки на закупівлю необхідних для військовослужбовців речей. Потрібно віддати належне нашим волонтерам Вікторії Вознюк, Андрієві Кохтюку, Юрію Радомському, Аліні Товстопят, Леонідові Попку, Оксані Максимович, Артуру Калішу, Галині Бонк, Марії Андріюк та багатьом іншим, які виконали просто колосальну роботу. Та що говорити, всі без винятку жителі громади молодці, усі єдиним фронтом працюють на Перемогу. Особливо трепетні моменти, коли у селах пенсіонери особисто передають хто 500, хто 1000 грн – і просять використати їх на підтримку армії. З такими людьми ми приречені на Перемогу!
Чи поїдуть туристи на край Волині, щоб дізнатися про столицю Данила Романовича?
– Юрію Миколайовичу, свого часу ваша громада була на слуху, оскільки ви, по-перше, прийняли рішення про зменшення зарплат апарату управління, щоб безкоштовно харчувати дітей у школах і садочках, і, по-друге, відмовились від старост у селах. Ці рішення ще в силі?
– Скажу, що минулого року і цьогоріч у нас найменші видатки на заробітну плату управлінню з моменту створення громади. З початком війни всі – від голови до спеціалістів – не отримували премій і надбавок, допоки не вдалось вирівняти дохідну і видаткову частину. А безкоштовне харчування – це хороший соціальний проєкт, в області ми чи не єдині так робимо. Щодо того, чи це піар, як твердять певні «доброзичливці», – не маю бажання щось коментувати. Батьки й учні були дуже задоволені. Ми самі вирішуємо, які соціальні проєкти нам реалізовувати, і не вчимо інших, що їм потрібно робити. Плануємо і далі безкоштовно харчувати дітей у школах і садочках.
А щодо відсутності старост, то завдяки хорошій роботі структурних підрозділів сільської ради, відділу ЦНАПу, комунального господарства, депутатів та членів виконкому особливої потреби у цих посадах не відчуваємо. Комунікація із населеними пунктами не втрачається. Усі негативні чи позитивні моменти управлінської діяльності, які раніше лягали на старост, сьогодні йдуть одразу на голову громади, навпростець (сміється).
– У Стратегії розвитку вашої громади особливий акцент робиться на екології. У цьому зв’язку – як вирішується проблема із відходами та стихійними звалищами?
– Основна проблема – зі сміттям. Силами комунального господарства «Рівне» та працівників із благоустрою стараємось ліквідовувати стихійні сміттєзвалища, здійснювати рекультивацію існуючих. На жаль, сьогодні не можемо говорити, що ця проблема повністю вирішена. Людський фактор нікуди не дівається. Розробляємо нині нову стратегію, щоб у найближчому часі розпочати централізований збір та вивіз сміття із встановленими графіками у центрах старостинських округів. Паралельно працюємо над питанням укладання договорів із населенням на цю послугу.
– А на скільки відсотків оцінюєте реалізацію туристичного потенціалу громади?
– Відверто кажучи, він ще мало розкритий. У нас чудові озера в селах Новоугрузьке, Гуща, Миловань, лісове озеро Святе. В громаді бере початок один із витоків річки Прип’ять, західний кордон громади формує річка Західний Буг, є загальнозоологічні та ботанічні заказники, пам’ятки природи, чудові ліси, функціонують вольєри при Гущанському лісництві, де розводять кабанів та фазанів тощо. Наш край має багату історію: тут розміщувалось літописне місто Угровськ ХІ–ХІІІ ст. – столиця князя Данила Романовича, містечко Опалин, яке мало магдебурзьке право, унікальними є історії кожного населеного пункту, їхні звичаї й традиції тощо. Сьогодні нашими працівниками створені туристичні маршрути – пішохідні та велосипедні. Надіємось, що уже після Перемоги зможемо повністю реалізувати наш туристичний потенціал.
«До нас зайшли нові інвестиції: це дасть змогу створити нові робочі місця й наповнювати бюджет»
– А що з важливого – у найближчих планах, попри війну?
– Насправді цьогоріч планів дуже багато. Очікуємо відкрити у всіх навчальних і дошкільних закладах укриття, щоб на 1 вересня учні і вихованці мали змогу почати повноцінний навчальний рік. Ми розглядаємо питання про виділення 5 мільйонів гривень, щоб зробити мобільні захисні споруди в усіх дев’яти навчальних та виховних закладах громади. Уже незабаром стартують роботи із перекриття дитсадків у селах Полапи та Столинські Смоляри. У планах цьогоріч зробити 6–7 км щебеневих доріг, спільно з лісівниками закінчити дорогу Борове – Сокіл, зробити водовідведення у селі Забужжя, оновити парк місцевої пожежної охорони за допомогою наших закордонних партнерів, облаштувати ринкові площі, очистити кладовища від аварійних дерев, відкрити нові рекреаційні пункти тощо. З новим керівником комунального господарства Анатолієм Корнелюком намітили багато робіт із благоустрою території, утримання місцевих доріг, ліквідації сміттєзвалищ. Масштабні проєкти маємо щодо наших навчальних закладів та закладів культури, де у планах – оновлення матеріально-технічної бази, закупівля автобусів, можлива термомодернізація. Дбаємо про дозвілля наших дітей, відкрили секції дзюдо та футболу. Маємо намір цьогоріч зробити новий спортивний зал у селі Миловань. Усього не перелічиш. Усі фінансові передумови для цього є.
Розробляємо сьогодні нову стратегію, щоб у найближчому часі розпочати централізований збір та вивіз сміття із встановленими графіками у центрах старостинських округів.
– І на завершення, – до бюджетного питання, з якого починали. То все-таки за рахунок чого вдалось вийти в лідери у Волинській області, навіть попри відсутність платежів від митниці?
– У цьому випадку насамперед сприяла наша співпраця із військовими, прикордонниками, які сплачують ПДФО у місцевий бюджет. Також активно попрацювали із місцевим бізнесом, окремими фізичними та юридичними особами-землекористувачами, позитивна динаміка із акцизним податком з АЗС тощо. Сьогодні в громаді зареєструвались і діють нові суб’єкти господарювання, які почали працювати в аграрному секторі, сфері міжнародних перевезень, торгівлі тощо. З початку війни в громаду, зважаючи на географічне розміщення, зайшли нові інвестиції. Уже зовсім скоро очікуємо запуск нових підприємств та виробничих потужностей. Паралельно тривають роботи з інвесторами, які планують створювати тут логістичні центри, розвивати ягідництво – під це запланована площа до 300 га.
Не забуваймо, що в громаді розміщене вікно у Європу – міжнародний пункт пропуску «Ягодин».
Особисто тримаю контакт із нинішнім очільником Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури України Мустафою Найємом, який підтверджує розбудову цього об’єкта, а разом із ним і примитної інфраструктури. В перспективі усе це дасть змогу створити нові робочі місця й наповнювати бюджет.
Бліц-анкета
1. Три слова, які найкраще характеризують вашу громаду.
– Тут починається Україна. Тут вікно у Європу. І тут природа, як співається у «Пісні про Волинь»: «Ти у гаях, озерах і долинах»... Наші озера і ліси ні з чим не порівняєш.
2. У якому році заасфальтуєте останню неасфальтовану вулицю в громаді?
– Я б хотів і в наступному, але, зважаючи на реалії, із нинішніми цінами – це малоймовірно навіть протягом 10 років. Навіть якщо весь бюджет будемо віддавати на асфальтування доріг. Бо дорого: вартість одного кілометра і 300 метрів нової дороги нам порахували у 16 мільйонів гривень.
3. Яким словом охарактеризуєте стосунки із сусідніми громадами – співпраця чи конкуренція?
– Співпрацюємо з усіма громадами, але є й здорова конкуренція, яка, звісно, нікому не завадить. А при ймовірному укрупненні громад, про яке зараз багато говорять, вона може і посилитись.
4. Коли буде автобусне сполучення до кожного села громади?
– Вже є. По 2–3 рази на тиждень ходять маршрутні таксі.
5. В якому музеї світу ви як колишній директор музею хотіли б побувати?
– Ви знаєте, хотів би побувати в рідному Краєзнавчому музеї в Любомлі, коли він перейде у відреставроване приміщення Палацу Браницьких і покаже всі свої колекції. А вони чудові, таких нема в інших районах (питання ремонту Палацу Браницьких активно обговорювалось до війни, порахували, що для його реставрації треба 30 мільйонів гривень. – Авт.).
6. Чи є якесь кредо, яким керуєтесь у житті?
– Дуже просте: треба бути порядним у всьому – і у ставленні до людей, і до своєї роботи. Й тоді все складеться добре.
7. Чому Україна переможе?
– Бо у нас найкраща армія і найпотужніший тил. І та єдність, яку сьогодні показують українці – як всередині держави, так і за її межами, – дає підстави вважати, що Перемога обов’язково буде.
За матеріалами газети Волинь.
